Кітч і література

Кітч — неминучий і всеприсутній супутник культури. Його зневажливо називали ерзац-мистецтвом, поганим смаком, імітацією, однак з часом він все більше ставав домінантною формою сучасної культури. Кітч, як бісеня, живе в кожному мистецькому явищі і в той чи інший момент вигулькує з нього. Він несе в собі спокусу задоволення, культивує красу, сентиментальність, романтизм і ностальгію. Він лікує від стресів і пропонує неконфліктне поєднання реального та ідеального, одомашнює мистецтво і пристосовує його до полегшеного сприйняття.
Кітч—форма масової культури і тіло суспільства споживання. Він репродукує і перетворює мистецькі твори на товар, травестіює високу культуру, іронізує над стереотипами сприйняття, привчає до міфів. В сучасному світі кітчем стає все — політика, спорт, медицина, культура, мода. Настав час віддати належне місце кітчу і в літературі.
Монографія Тамари Гундорової — оригінальна версія взаємин літератури і кітчу впродовж двох століть — від классицизму до постмодернізму,від Енея-парубка до Вєрки Сердючки, від коло ніального кітчу«котляревщини» до ідеологічного кітчусоцреалізму. Персонажами книжки стали також кітч жіночої белетристики, сецесійний кітч, героїчний кітч, карнавальний кітч доби постмодернізму,а також естетика і філософія кітчу.