Данс Макабр. Танок смерті

Начебто нічого дивного не відбувалося, так само зачиняли міські брами і крик варти встановлював заборону вогнищ, коли у столицю французького королівства приходила ніч. Лише зблизька можна було розгледіти чорний прапор над похмурістю зимового Парижа, що віщував біду і смерть, а нічним містом примарами блукали повія, що мріяла про дитину, священик, котрий шукав розваг у борделі, розпусна знатна дама, яка вдавала із себе невинну діву, закохані кузени, що не надто переймалися гріхом кровозмішення... Відчуваючи моторошний і надто близький подих смерті, люди шукали задоволення всіх своїх бажань, безжально гублячи душі в останній оргії смертельних гріхів.